Доповідь
на тему:
Повноваження прокурора
в судовому процесі у цивільній справі
З 1 вересня набув чинності Цивільний процесуальний кодекс (далі – ЦПК), прийнятий 18 березня 2004 р. Верховною Радою України.
Кодексом принципово змінені положення щодо участі у процесі прокурора, якому надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Дещо змінені підстави та форми його участі, внесені зміни в його повноваження, а також в деякі інші норми ЦПК, пов’язані з цим нововведенням.
Прокурор може вступити у справу в будь-якій стадії процесу, якщо цього вимагає захист конституційних прав громадян, інтересів держави та суспільства, і зобов'язаний своєчасно вжити передбачених законом заходів до усунення порушень закону, хоч би від кого вони виходили. Прокурор має рівні права з іншими учасниками судового засідання.
Обсяг і межі повноважень прокурора, який бере участь у судовому процесі, визначаються цим Законом та процесуальним законодавством України.
Стаття 36. Підтримання державного обвинувачення в суді
Прокурор бере участь в судовому розгляді кримінальних справ залежно від характеру і ступеня суспільної небезпеки діяння. Підтримуючи державне обвинувачення, прокурор бере участь у дослідженні доказів, подає суду свої міркування щодо застосування кримінального закону та міри покарання підсудному. При цьому прокурор керується вимогами закону і об'єктивною оцінкою зібраних по справі доказів.
У разі, коли при розгляді справи прокурор дійде висновку, що дані судового слідства не підтверджують обвинувачення підсудного, він зобов'язаний відмовитись від обвинувачення.
Згідно з п. 2 ст. 3 ЦПК, яка відтворює конституційне положення про право на судовий захист, у випадках, передбачених законом, до суду можуть звертатися особи, які діють на захист прав, свобод та інтересів іншої особи або державних чи суспільних інтересів. Проте у цьому пункті зазначеної статті не конкретизується, які саме особи можуть звертатися до суду на захист прав, свобод та інтересів інших осіб. Вказані особи передбачені ст. 45 ЦПК.
У пункті 1 ст. 45 ЦПК визначається така форма участі у цивільному процесі Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, прокурора (виділено автором – М.Р.), органів державної влади, органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб, як звернення до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів у випадках, встановлених законом.
Насамперед, право на порушення цивільної справи зазначеними суб’єктами має обмежений характер, оскільки підстави реалізації цих правомочностей передбачені законом (п. 2 ст. 3 та п. 1 ст. 45 ЦПК). Крім того, це право згаданих суб’єктів спрямоване на реалізацію права інших осіб на судовий захист (п. 1 ст. 3 ЦПК). Отже, вказаними суб’єктами, зокрема прокурором, цивільна справа може бути порушена у випадках, якщо в особи, в інтересах якої порушується справа, є право на судовий захист, а також він дотримався порядку звернення до суду (статті 119–122 ЦПК). В іншому разі суддя зобов’язаний відмовити у прийнятті заяв, поданих цими суб’єктами.
Треба зазначити, що звертаючись до суду із заявою про захист прав громадян та державних інтересів, прокуратура реалізує конституційну функцію представництва інтересів громадянина або держави у суді. Прокурор – особливий суб’єкт цивільного процесу і його участь у цивільному судочинстві викликана необхідністю виконання функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом (п. 2 ст. 121 Конституції України, п. 2 ст. 45 ЦПК, п. 2 ст. 5 Закону України від 5 листопада 1991 р. «Про прокуратуру»). Тобто функція представництва інтересів в суді є для органів прокуратури конституційною.
Поняття „охоронюваний законом інтерес”, що вживається, насамперед, в ч. 1 ст. 4 чинного ЦПК та інших законах України у логічно-смисловому зв’язку з поняттям „права”, треба розуміти, як прагнення до користування конкретними матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об’єктивно...
